Для російських фашистів немає нічого святого... Вбивці "воювали" із школою, яка була другим домом для діток з порушенням слуху. Важко дібрати якісь слова, коли бачиш таке. Крім сліз, гніву і бажання розплати з нелюдами немає інших почуттів. З болем згадуємо, як вирувало життя у цих святих стінах: разом навчалися, дружили, танцювали, бігали наввипередки шкільними коридорами, запалювали шкільне вогнище і мріяли про літні канікули...
І як би боляче нам не було, як би нас не розкидало по світу, ми чекаємо того часу, коли зможемо повернутися в рідне село, відбудувати стіни рідної школи. Віримо, що наші мужні захисники прогонять геть рашистську нечисть з рідної землі.
Віримо, дуже віримо, що зовсім скоро школа радо відчинить двері і уся дружня шкільна родина із завмиранням серця почує, як лунатиме гучний веселий дзвоник. Ми знову обіймемо наших дорогих діточок і поведемо їх у країну знань. Годинник у шкільному коридорі буде невпинно відбивати час, а школа буде лишатися найкращою, найріднішою, тому що ці стіни будуть наповнюватися новими дзвінкими голосами.
Автор відео- вихователь Камянської школи-інтернату
Вихованці школи піснею передали біль і сподівання на мирне небо над головою.
("Наше небо" у виконанні Open kids ft. воїни світла).